Виступ М.Ю. Ільченко на Раді проректорів із наукової роботи та директорів наукових установ МОН України 18 грудня 2015 р. "Наука в університетах – 2015. Нові можливості, старі проблеми, сучасні завдання"

Саме ці три названих аспекти та їх зміст є ключовими в науковій та інноваційній діяльності університетів МОН України у 2015 році, і вони мають бути висвітлені в сьогоднішньому звіті. Але розпочнемо з питань організаційної діяльності президії і проректорів упродовж останнього року.

1. Організаційні заходи та їх результати

Нагадаємо, що на попередньому нашому зібранні 24 грудня 2014 року було обрано склад президії, розглянуто нові механізми та форми організації наукової та науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів, які мали запроваджуватися у зв’язку з імплементацією Закону України “Про вищу освіту”. Ми схвалили основні напрями діяльності Ради на 2015 рік і направили до перших керівних осіб держави Звернення у зв’язку з оприлюдненим проектом державного бюджету на 2015 рік, яким передбачалося на третину зменшити обсяги фінансування науки в університетах. Наша аргументація, активна діяльність керівництва міністерства (особисто міністра С.М. Квіта), підтримка Комітету ВР України з питань науки і освіти (особисто Л.М. Гриневич) були враховані урядом і народними депутатами, що дало змогу вберегти від подальшої руйнації наукові школи університетів, не скорочувати штатних працівників наукових частин університетів, вирішувати проблеми імпортозаміщеності та продовжувати формувати новий зміст вищої освіти.

Упродовж 2015 року члени Президії нашої Ради долучались до обговорення принципів держбюджетного фінансування науково-дослідних робіт (січень), організації проведення чергового конкурсу наукових досліджень і науково-технічних розробок, вдосконалення змісту і форм запитів, експертних висновків і паспортів секцій Наукової ради МОН, ролі молодих учених у проведенні експертизи запитів і виконанні проектів за їх участі, звернення до Президента України щодо збереження наукової еліти держави у зв’язку з виконанням його Указу “Про часткову мобілізацію” (квітень). Починаючи з травня 2015 року ми активно долучилися до формування змісту нового законопроекту “Про наукову і науково-технічну діяльність” та організації підтримки виконання тем в інтересах безпеки та оборони держави. Під керівництвом Максима Віталійовича Стріхи була створена робоча група з підготовки нового законопроекту. Численні пропозиції щодо змісту нового документу надали багато проректорів. Серед них: Вижва Сергій Андрійович, Марченко Андрій Петрович, Павлов Сергій Володимирович, Чорноус Анатолій Миколайович, Гайдачук Олександр Віталійович, Гладишевський Роман Євгенович, Єрмаченко Володимир Євгенович, Студеняк Ігор Петрович, Никифоров Володимир Валентинович, Савіна Наталія Борисівна, Мямлін Сергій Віталійович, Каплун Віктор Володимирович, Пройдак Юрій Сергійович та ін.

Керівництвом Ради проректорів, яка представляла в 2015 році 150 ВНЗ і 18 наукових установ МОН України, було напрацьовано низку змістовних формулювань до статей законопроекту. В них враховані особливості організації науки в університетах, яка виконує такі основні функції:

  • отримання нових наукових знань;
  • формування нового змісту освіти з використанням цих знань;
  • підготовка наукових кадрів, у тому числі в рамках третього циклу вищої освіти;
  • створення нових технологій і пристроїв як базису інноваційного розвитку економіки та зміцнення оборони і безпеки держави.

Запропоновані нами новації були захищені на численних нарадах, презентаціях і слуханнях, у тому числі на Слуханнях у Комітеті з питань науки і освіти ВР України 16 вересня 2015 р. Законопроект, створений під керівництвом М.В. Стріхи, був поданий від імені уряду і після знайденого консенсусу з іще трьома іншими законопроектами був прийнятий ВР України 26 листопада ц.р. Після підпису його Президентом України цей закон створить нові можливості для організації науки у цілому в Україні і в університетах зокрема, про що буде йти мова далі.

Інші питання, якими опікувалися члени президії нашої ради, стосувалися рейтингового оцінювання наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності університетів й інститутів МОН України (жовтень). Ключовими тут були критерії і вагові коефіцієнти, які характеризують найбільш важливі напрями наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності ВНЗ, а також можливі варіанти розподілу ВНЗ на групи: варіант 1 – за напрямом діяльності, а саме: 1) педагогічні, мистецькі, фізичного виховання; 2) економіко-юридичні; 3) інженерно-технологічні; 4) класичні; 5) будівельно-транспортні; 6) технічні, політехнічні; варіант 2 – з урахуванням чисельності штатних наукових і науково-педагогічних працівників, а саме: НПП > 1500; НПП – 1400–800; НПП – 440–800; НПП < 440. Зазначені принципи можуть бути далі вдосконалені та задіяні при державній атестації ВНЗ.

За участі представників Ради проректорів на загальнодержавному рівні, зокрема в Міністерстві фінансів України, обговорювалися питання щодо задіяння банківського обслуговування госпдоговірної діяльності університетів (серпень). Ця проблема має давню історію, адже ще в 2010 році з подачі Ради проректорів на нараді ректорів технічних університетів України було прийнято таку рекомендацію:

“в установленому порядку дозволити університетам самостійно через комерційні банківські установи (без Держказначейства України) проводити фінансові розрахунки та безтендерне придбання матеріалів і обладнання на кошти, зароблені університетами при виконанні науково-технічних проектів на замовлення компаній та підприємств України та інших держав”.

На жаль, у такому контексті питання досі залишається відкритим, хоча окремі кроки для його вирішення уже зроблені.

Але не тільки на централізованому рівні у м. Києві працювали наші проректори з наукової роботи. Не менш актуальною і важливою була їхня організаційна діяльність на місцях, тобто в регіонах.

Так, серед нових підходів до організації університетської діяльності показовим прикладом є створення Харківським регіональним освітнім центром університетського кластера. Харківською Радою проректорів з наукової роботи були підготовлені положення та статутні документи діяльності цього кластера, зокрема в частині організації його наукової діяльності. Створення такого кластера дало можливість об’єднати та скоординувати зусилля регіональних рад ректорів, проректорів із наукової роботи, з навчальної роботи, з міжнародної діяльності задля виконання основних завдань університетів.

Це значно підвищило можливості вирішення проблемних питань на регіональному рівні, адже різну вагу мають пропозиції у разі, коли вони йдуть, наприклад, до обласної державної адміністрації від регіональної ради проректорів чи від фактично усієї університетської спільноти в особі кластера. І першим результатом стала домовленість про відродження регіонального конкурсу для молодих учених із наданням 10–15 регіональних грантів та нагородженням переможців за 10 номінаціями, наприклад 100 комп’ютерами. У рамках університетського кластера були проведені круглі столи для молодих учених, на яких обговорювалися нові державні підходи до підготовки та атестації фахівців високої кваліфікації науково-освітнього (PhD) та наукового (докторів наук) рівнів.

Важливим у діяльності цієї Ради проректорів з наукової роботи стало проведення наради спільно з ДП “Укроборонпром” і провідними підприємствами оборонного комплексу Харківщини щодо вирішення проблем підвищення обороноздатності України. За підсумками наради керівництвом ДП “Укроборонпром” підписано меморандуми про співпрацю, зокрема з Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна, Харківським національним університетом радіоелектроніки, Харківським національним аерокосмічним університетом “ХАІ” та Національним технічним університетом “ХПІ”.

За ініціативою проректора Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут” О.В. Гайдачука на базі ХАІ у листопаді 2015 р. проведено нараду за участі голови Державного космічного агентства України Л.Ю. Сабадоша із залученням генерального конструктора – генерального директора ДП “КБ “Південне” О.В. Дегтярьова, генерального директора ВО “Південмаш” Войта С.М., представників наукової громадськості Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара і науковців ХАІ, під час якої були розглянуті питання перспектив космічної діяльності України в контексті розроблення Концепції Загальнодержавної науково-технічної космічної програми України на 2018–2022 роки.

Ще одним прикладом плідної організаційної діяльності в іншому, а саме в західному, регіоні може бути робота члена президії, проректора Національного університету водного господарства та природокористування професора Савіної Наталії Борисівни, за ініціативи якої налагоджено співпрацю з Комітетом міського господарства Національної економічної палати Польщі у Варшаві. Зокрема, за участю голови цієї палати в університеті було проведено низку семінарів та круглих столів із запрошенням представників обласних, районних адміністрацій, науковців, представників Ради молодих учених. Ці заходи були присвячені науковому обґрунтуванню концепції нової регіональної політики ЄС та шляху її реалізації в Україні, зокрема в Рівненській та Волинській областях. У рамках цих семінарів обговорювалися питання:

  • управління розвитком міст і регіонів: польський досвід;
  • польсько-українська співпраця на рівні “державна влада та органи місцевого самоврядування – бізнес – наука” в рамках реалізації проекту “Smart City” в Україні;
  • набуття кваліфікації в галузі нової регіональної політики ЄС молодими науковцями та зацікавленими особами з подальшим отриманням ними відповідного польського сертифіката.

Приклади успішної діяльності проректорів із наукової роботи в своїх регіонах можуть бути наведені й стосовно інших регіонів, що свідчить про ефективність залучення результатів науки та інновацій для їх економічного розвитку.

2. Нові можливості

Принаймні дві ключові події 2015 року надають нам нові можливості покращення організації наукової діяльності як в Україні, так і в університетських середовищах. Перша подія – це ухвалення Верховною Радою України нового Закону “Про наукову і науково-технічну діяльність”. Головні новації Закону мають насамперед удосконалити управління наукою на найвищому рівні. Мова іде про створення Національної ради України з питань науки і технологій на чолі з прем’єр-міністром України, а також Наукового та Адміністративного комітетів і Національного фонду досліджень України.

Полегшити життя науковим установам і окремим ученим мають чимало інших новацій закону. Серед них:

  • права учених об’єднуватися в громадські організації, постійні або тимчасові наукові колективи для провадження спільної професійної діяльності (стаття 5);
  • встановлення гнучкого режиму робочого часу, а також запровадження дистанційного режиму праці (ст. 6);
  • входження наукових установ у господарські товариства зі своєю інтелектуальною власністю (ст. 60);
  • унормування створення центрів колективного користування науковим обладнанням (ст. 13);
  • створення наукових установ, спільних наукових підрозділів подвійного підпорядкування НАН України та Міністерства освіти і науки (ст. 17);
  • зрівняння в правах університетів до наукових установ, а науково-педагогічних працівників – до наукових на підставі успішної державної атестації ВНЗ у частині проведення ними наукової чи науково-технічної діяльності (ст. 19);
  • легітимізація громадських академій наук для цілеспрямованого розвитку конкретних напрямів наук (ст. 23);
  • реалізація окремих елементів освітньо-наукових програм підготовки докторів філософії спільно науковими установами Національної та галузевих академій наук і ВНЗ (ст. 27);
  • оприлюднення на офіційних веб-сайтах університетів і наукових установ дисертацій, авторефератів та відгуків опонентів, що має стати перепоною плагіату (ст. 28); звісно, лише в контексті розвитку культури академічної чесності ця перепона може бути подолана;
  • можливість виконання наукових завдань у вільний від основного навантаження час за договорами цивільно-правового характеру (договорами підряду) (ст. 33), а також виконання робіт вітчизняних та іноземних замовників і грантів у межах коштів на оплату праці, визначених замовниками або надавачами грантів (ст. 36);
  • звільнення державних наукових установ і ВНЗ від сплати ввізного мита та податку на додану вартість з наукових приладів, обладнання витратних матеріалів, наукової літератури тощо, що ввозяться в Україну для забезпечення власної наукової (науково-технічної) діяльності (ст. 47);
  • надання статусу захищених статей видатків бюджету видаткам на наукову і науково-технічну діяльність (ст. 48);
  • запровадження базового фінансування наукових досліджень університетів, академій, інститутів, яке має здійснюватися для проведення фундаментальних та прикладних досліджень і розробок, зокрема в інтересах національної безпеки та оборони, розвитку інфраструктури і матеріально-технічної бази, підготовки наукових кадрів, збереження та розвитку наукових об’єктів, що становлять національне надбання (ст. 48) тощо.

Друга ключова подія 2015 року – це підписання 20 березня угоди між Україною і Європейським Союзом про нові можливості для участі вітчизняних науковців у програмі “Горизонт-2020”. По суті, мова йде про перші кроки імплементації української наукової сфери до європейського наукового простору. З цією метою в Україні створюється відповідна координаційна рада і мережа з понад 50 національних і регіональних контактних пунктів.

Проректори з наукової роботи вже долучилися до організації практичної участі науковців, до виконання завдань програми. Адже це нова сфера нашої діяльності. Ми маємо навчити наших науковців вмінню формувати наукові колективи за участі трьох незалежних юридичних осіб із трьох країн Європи, вибирати досвідчених закордонних партнерів, формулювати теми проектів, що мають бути затребуваними для бізнесу та економіки європейських країн, підвищення якості життя європейців. Тобто ми маємо навчитися знаходити в європейському середовищі свої ніші, які будуть сприйнятливими до прийняття наших ідей. При цьому подання матеріалів має здійснюватися якісною англійською мовою і в електронному вигляді. Власне, надання допомоги нашим науковцям із зазначених питань і є головним завданням створених контактних пунктів, діяльність яких фінансово підтримується нашим міністерством, а організаційно – через науково-дослідні частини університетів.

3. Старі проблеми

На загальнодержавному рівні вже понад два десятиріччя існує ключова проблема стосовно нерозуміння ролі науки в суспільстві і відповідного здійснення неадекватної державної політики. Добре відомі слова видатного вченого Фредеріка Жоліо-Кюрі, що наука потрібна народу, а країна, яка її не розвиває, неминуче перетворюється на колонію, не стали дороговказом для всіх урядів незалежної України.

Конче необхідну для нашої влади науково обґрунтовану стратегію подальшого розвитку України напрацьовують як вітчизняні вчені, так і фахівці інших країн. Так, наприклад, один із кращих європейських економістів, який мав відношення до успіхів Китаю, Малайзії та Норвегії, професор Ерік Райтнер визначив сьогоднішню головну проблему України так: “Ваша найактуальніша проблема – це конфлікт декількох ідеологій управління країною і груп, які їх відстоюють. Ви кидаєтесь між залишками радянської економіки і неоліберальними ідеями, які пропонують вам західні країни. І вашим елітам зараз вкрай важливо напрацювати консенсус щодо того, як функціонує світ навколо і яке місце в ньому посідає Україна”. Він назвав спільну рису радянської і західної капіталістичної систем, які обидві розуміли важливість виробництва. Однак професор вважає, що після розпаду СРСР більшості пострадянських держав, у тому числі Україні, від комунізму захотілося перейти до іншої крайності – до нового лібералізму, заснованого на ідеї, що зовсім не важливо, що ти виробляєш, важливо, що ти щось продаєш, наприклад сировину. Головне – вільний ринок, чия «невидима рука» відрегулює обмін між державами до вигоди всіх. Насправді ж розумною опозицією комунізму є не лібералізм, а консерватизм, який зберігає ті інститути, які корисні, і ті практики, які успішні.

“В Україні був добрий наукомісткий виробничий сектор, і за 20 років вільного ринку він суттєво постраждав, ставши дорогим і невигідним. І з держави, яка виробляє деталі ракет, Україна, – продовжує Райтнер, – швидко переходить до держави, яка продає великі обсяги кукурудзи. Проблема і в тому, що ви вважаєте за краще цього не помічати, продовжуючи бачити пріоритети в економіці вільного ринку”, – зазначив учений.

Низка проблем і суперечностей в економіці та суспільстві, які накопичувалися в Україні впродовж багатьох років, і до цього часу ґрунтуються на тому, що система виробництва матеріальних благ і система передової науки та освіти розмежовані між собою, і тому наука не стала головним двигуном розвитку економіки і суспільства. З цього приводу влучним є недавній вислів одного із найбільших моральних авторитетів сучасності Любомира Гузара: “Науковий підхід до суспільних проблем у нас не практикується. Взагалі наука не втішається розумінням її ваги в колах політиків, можновладців і тих, хто хочуть стати останніми”.

Кадрове забезпечення науки традиційно здійснює сфера освіти. Управління освітою України за останній рік яскраво свідчить про подальший курс на деіндустріалізацію економіки нашої держави, знищення престижності інженерної праці, знищення потреби в отриманні складних наукомістких знань. Як зазначає академік М.З. Згуровський, ця “деформована” система цінностей призвела до суттєвих якісних втрат у сфері підготовки продуктивного людського капіталу, приниження і витіснення з країни кращих носіїв інженерних і природничих знань. Головні втрати такі:

1. Занепад у масовому вимірі природничої підготовки у загальноосвітній школі, насамперед  з фізики, математики, хімії. Наприклад, лише 40 % студентів першого курсу Київської політехніки, які мали високі бали ЗНО з фізики, витримують вимоги університету з цієї дисципліни під час першої сесії, і відповідно – 50 % з математики.

2. Дезорієнтація молодих українців, які, на відміну від їх однолітків з передових країн світу, не бачать свого майбутнього в промисловості, природничій науці та інженерії. Українські абітурієнти переважно мріють поповнити ряди управлінців, правників, фінансистів, фіскальників та інших представників невиробничих або обслуговуючих професій.

3. Проведення МОНом нечіткої державної політики у сфері підготовки кадрів, тобто відхід від першочергового врахування потреб базових галузей економіки країни лише на користь побажань молоді. Тому коли в цьому році МОН сформувало списки рекомендованих до зарахування у ВНЗ, ґрунтуючись переважно на пріоритетах абітурієнтів, без урахування потреб базових галузей промисловості, то наслідком став, без перебільшення, провальний набір поповнення на фізико-математичні та інженерні напрями підготовки, вкрай необхідні для розвитку економіки і зміцнення безпеки країни. Зокрема, первісне держзамовлення (станом на початок липня 2015 р.) за напрямом підготовки “фізика” виконано на 54 %, за напрямом “прикладна фізика” – на 51 %, за напрямом “математика” – на 81 %, за 28 інженерними напрямами, що відповідають структурі базових галузей промисловості України, – в середньому на 70 %.

Стан наукової сфери України вже після революції гідності впродовж останнього року значно погіршився. І це в умовах воєнного часу через події на Сході та, отже, підвищеної затребуваності науки. Нашу науку сьогодні обвито низкою ускладнень і перепон, які за останній рік лише прогресували. Серед них:

  • наукові проекти з держзамовлення і ДФФД, які в рамках фахових конкурсів уже пройшли відбір виконавців, знову спрямовуються на тендери з неймовірно ускладненими процедурами до кількості матеріалів і довідок (до 27!), які необхідно брати в установах держказначейства, міліції, юстиції, фіскальної служби, райдержадміністрації тощо;
  • встановленим недавно порядком заборонено науково-педагогічним працівникам (викладачам) зберігати їхню зарплату по навчальному процесу за час їх перебування у відрядженнях як сумісників по науці;
  • щорічно затримується Мінфіном надання паспортів бюджетних програм з науки: як мінімум, на квартал по коду 2201040, паспорт по коду 1380 – виконання зобов’язань у сфері міжнародного співробітництва; а також річне фінансування державних замовлень на науку, як правило, надходить лише в IV кварталі.

Слушною є пропозиція, що в Україні і установи Національної та галузевих академій наук, і університети мають отримувати від влади замовлення на наукові розробки, які затребувані в країні. І успішне та якісне виконання цих замовлень має бути підставою для відповідних оцінок урядом ролі і значимості вітчизняної науки. В такій ситуації не було б зробленої недавно заяви прем’єр-міністра про те, що "мільярдні кошти, які виділяються на наукові дослідження, просто пропадають, тому що ми не бачимо реальних практичних результатів цих досліджень". Подібна заява керівника уряду має огульний характер і принижує нашу країну та її науку в очах світової прогресивної спільноти, яка знову переконується, що Україна і надалі буде просити чергові кредити від МВФ замість того, щоб реформувати у себе вітчизняну економіку з опорою на власні науку та інновації.

Що ж стосується багатомільярдних коштів на науку в Україні, то їх варто оцінювати у порівнянні з фінансуванням закордонних університетів. Наприклад, у Кембриджі сьогодні це 371 млн фунтів стерлінгів – відповідно 13,5 млрд грн, а в Оксфорді – це 478,3 млн фунтів стерлінгів – відповідно 17,4 млрд грн. Ми ж в Україні сьогодні вдячні за проект держбюджету, який зберігає фінансування науки в університетах у 2016 році майже на рівні 2015 року.

Іншим аналогічним за своєю спрямованістю негативним прикладом дій у 2015 році стало запровадження нового переліку галузей знань і спеціальностей підготовки фахівців, а це одночасно і переліку наукових спеціальностей, у якому відбулося їх зменшення на 14 % у сфері інженерії. Викликає занепокоєння введення з 1 січня 2016 року нового порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента і старшого дослідника. Ним, зокрема, ухвалено порядок, за яким здобувачі зазначених учених звань повинні мати сертифікат Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижчому В2, а також документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання. Ніхто не заперечує важливість розширення англомовного спілкування. Але ж для отримання таких сертифікатів та підвищення кваліфікації за кордоном потрібні будуть додаткові кошти здобувачів. Це стосується також нових вимог щодо публікацій наукових праць у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз. Подібні публікації вимагають від авторів значних коштів, що для наших науковців є дуже проблематичним. Все це принижує гідність наших науковців і спричиняє до подальшої активізації від’їзду за кордон талановитої та обдарованої молоді.

Перелічені та інші обставини разом формують негативний портрет стану науки в Україні сьогодні. Чи зміниться на краще ситуація після ухвали нового Закону “Про наукову і науково-технічну діяльність”? Дуже хотілося б щоб відповідь була позитивна. А поки маємо констатувати таке:

Ми втратили розвиток своєї армії. Загроза утримувати чужу армію вимагає терміново виправляти ситуацію. Якщо остаточно втратимо вітчизняну науку, то для її відтворення потрібні будуть десятиріччя. А за цей час реальною може стати загроза перетворитися на колонію, як і застерігав видатний учений Фредерік Жоліо-Кюрі.

Сьогодні все це – вже питання національної безпеки України. Тому Україна має скористатися найуспішнішим світовим досвідом у сфері інтеграції університетської науки, цільової підготовки кадрів, високотехнологічного бізнесу і виробництва задля підвищення обороноздатності держави. Таким прикладом для України, зокрема, може бути наукове місто "Техніон" у м. Хайфа (Ізраїль), яке забезпечило, за умови постійного захисту суверенітету Ізраїлю, не лише створення найсучасніших оборонних технологій для держави, а й переведення економіки своєї країни на один із найвищих у світі технологічних рівнів. Завдяки саме цьому Ізраїль не має проблем з фінансуванням науки, яке в них одне з найбільших у світі, а саме 4–5 % ВВП.

4. Сучасні завдання

На завершення сформулюємо пропозиції членів президії Ради проректорів і директорів наукових установ стосовно здійснення в наступному 2016 році конкретних дій у сфері менеджменту науки в університетах:

  • участь у формуванні змісту та обговоренні проектів нормативних документів МОН України щодо імплементації Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”;
  • обговорення принципів і особливостей фінансування наукової та науково-технічної діяльності ВНЗ і НУ МОН України, які пов’язані із запровадженням державної атестації університетів у частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності;
  • удосконалення концепції дослідницьких університетів і їх практична реалізація;
  • обговорення проектів нормативних документів, що регламентують порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі ВНЗ (НУ), зокрема:
    • удосконалення нового переліку наукових спеціальностей (спеціалізацій);
    • діяльність спеціалізованих вчених рад;
    • порядок присудження наукових ступенів доктора філософії та доктора наук;
    • вимоги, щодо отримання ліцензії ВНЗ і НУ на підготовку докторів філософії та докторів наук;
  • розгляд “Положення про проведення конкурсу держбюджетних НДР”, зокрема доопрацювання матеріалів з підготовки до проведення чергового конкурсу наукових досліджень і науково-технічних розробок, переходу на трирічний строк виконання прикладних наукових проектів, удосконалення змісту форм запитів, експертних висновків і паспортів секцій, заходів щодо підвищення рівня експертизи проектів тощо;
  • участь у створенні прозорої системи оцінювання проектів та оприлюднення результатів конкурсів, які будуть проводитись Національним фондом досліджень;
  • розробка стратегії МОН України щодо оновлення наукового обладнання, розвитку матеріально-технічної бази ВНЗ і НУ для проведення наукових досліджень, зокрема із залученням на взаємовигідних умовах приватного капіталу та створення центрів колективного користування обладнанням;
  • вирішення питань доступу до інформаційних ресурсів наукової періодики, зокрема до баз даних Scopus і Web of Science, та підвищення публікаційної активності ВНЗ і НУ у виданнях, які індексуються зазначеними базами даних, а також запровадження українського індексу наукового цитування, інтегрованого з Web of Sciences та/або SciVerse Scopus, що має уможливити проведення моніторингу діяльності наших учених як у межах України, та і на міжнародному рівні;
  • активізація та заохочення участі молодих учених у виконанні наукових проектів та інноваційній діяльності;
  • обговорення принципів та рекомендацій МОН України щодо підготовки положення про наукові школи;
  • організація виконання і фінансування у ВНЗ і НУ робіт у сфері забезпечення національної безпеки та оборони, в тому числі через співпрацю університетів з бізнесом, промисловими високотехнологічними підприємствами;
  • підготовка звернень до Уряду, народних депутатів України тощо щодо унікальної ролі науки в забезпеченні інноваційного розвитку економіки України, організації та фінансування науки в університетах, участі вчених університетів у виконанні національних науково-технічних програм та сприяння активізації участі вчених України в міжнародних програмах (“Горизонт-2020”, CRDF, НТЦУ, НАТО та ін.);
  • розробка рекомендацій щодо оптимізації процедур звітів ВНЗ і НУ в МОН України з наукової діяльності та подачі запитів на фінансування держбюджетних НДР із використанням електронної подачі матеріалів та механізмів інтернет-конференції для презентації звітів;
  • виступи проректорів, насамперед членів Президії, в засобах масової інформації з метою висвітлення результатів наукової діяльності у ВНЗ і НУ, популяризації наукових досягнень та позитивного сприйняття їх суспільством, наближення своїми діями часу, коли носії реальної влади сприймуть як дороговказ мудрі слова вже цитованого вище Любомира Гузара: “Цінуйте науку, шануйте науковців, через них, їхнє знання та їх працю можемо надіятися на справжнє здійснення мрій і сподівань нашого народу!”

Дякую за увагу.

Причіплений файл: 

2011-2016 ©, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
Департамент науки та інноватики КПІ ім.Ігоря Сікорського
Адреса НДЧ КПI ім.Ігоря Сікорського: Україна, 03056, м.Київ-56, проспект Перемоги, 37, корпус 1, кімн. 138
тел.: 236-62-13, 204-92-00
e-mail: ndch@kpi.ua
http://science.kpi.ua, http://www.science.kpi.ua