Після освоєння на Київському авіазаводі серійного виробництва літака Ан-2, перед ОКБ О.К. Антонова у 1953 році постало завдання побудувати перший у СРСР спеціалізований військово-транспортний літак, який пізніше отримав позначення Ан-8. Досвіду створення таких літаків не було у жодного з вітчизняних КБ. Передусім потрібні були фахівці, і на початку 1954 року колектив ОКБ прийняв першу групу випускників Харківського авіаційного інституту. Серед них був і Петро Васильович Балабуєв, для якого такі літаки в подальшому стали долею… Його життя – це історія славетного ОКБ, створеного 31 травня 1946 року.
Петро Балабуєв народився 23 травня 1931 року на хуторі Валуйське Станично-Луганського району Луганської області. У 1938 році пішов до школи, але навчання перервала війна. Після закінчення середньої школи у 1948 році він обирає престижну у ті роки професію інженера у найбільш романтичній області – авіації. Петро Балабуєв вступає до Харківського авіаційного інституту на факультет літакобудування.
У квітні 1954 року Петро Балабуєв у складі групи із 25-ти випускників ХАІ прибуває до Києва та призначається на посаду інженера-конструктора в ОКБ Олега Антонова, який дуже скоро звернув увагу на молодого фахівця саме за його організаторські здібності. І вже через рік Балабуєв з конструкторської діяльності переходить до організації виробництва літаків.
З 1955 року він – помічник начальника цеху, а вже через рік – начальник майстерні з підготовки виробництва. У 1959 році призначається начальником агрегатно-збирального цеху – найбільшого на авіазаводі, де здійснювалось остаточне збирання літаків, та стає начальником всього авіаційного виробництва. Різкий перехід від створення досить простого Ан-2 до надзвичайно складного Ан-8 (а пізніше – чотиримоторних: пасажирського Ан-10 та військово-транспортного Ан-12) викликав багато проблем у виробництві, які треба було терміново вирішувати. Петро Балабуєв з честю справлявся з поставленими завданнями.
У 1960 році розпочалося проєктування найбільшого у світі (навіть до цього часу!) турбогвинтового військово-транспортного літака Ан-22 «Антей». Його серійне виробництво планувалось на авіазаводі у Ташкенті, де ще з 1959 року було створено філію ОКБ Антонова, саме там серійно випускались літаки Ан-8 та Ан-12. У вересні 1961 року для організації виробництва 30-річний Петро Балабуєв призначається начальником ташкентської філії ОКБ, що свідчить про високу довіру до нього Генерального конструктора Олега Костянтиновича Антонова. І він це зробив – впродовж 1965-1976 років у Ташкенті серійно було випущено 66 «Антеїв».
У квітні 1965 року П.В. Балабуєв повертається до Києва та призначається директором Київського механічного заводу (КМЗ), де йшло проєктування та виготовлення перших літаків Ан-30, Ан-28 та Ан-26; з 1971 року – головним конструктором, першим заступником Генерального конструктора.
З 1975 року починається новий етап в діяльності ОКБ Антонова. ОКБ виграло міжнародний конкурс на створення літака Ан-32 для Військово-повітряних сил Індії, здатного експлуатуватися у високогірних аеродромах. Його головним конструктором стає П.В. Балабуєв. Через рік він безпосередньо керує проєктуванням унікального транспортного літака короткого зльоту-посадки Ан-72 – першого турбореактивного в сімействі ОКБ, а з 1977 року розпочинається робота зі створення велетня Ан-124 «Руслан». При створенні цього літака було вирішено низку видатних науково-технічних проблем, що забезпечило його неперевершену транспортну ефективність.
У 1979 році, здоров’я О.К. Антонова погіршилось і він пише у листі до Петра Балабуєва: «… Если дело окончится для меня плохо, берите руководство коллективом в свои руки. Такую рекомендацию я даю нашему министру… Я ценю Вас за энергию, организаторские способности, за способность учиться «на-ходу»…». Доля відвела Олегу Антонову ще кілька років життя, він побачив перший зліт «Руслана» у грудні 1982 року, але 4 квітня 1984-го його не стало… Урядовим рішенням П.В. Балабуєв призначається Генеральним конструктором ОКБ з 15 травня 1984 року.
Під його керівництвом продовжуються розробка та льотні випробування «арктичного» літака Ан-74 та спеціального Ан-71 – «дальнього радіолокаційного виявлення». У 1985 році ставиться завдання створити літак надвеликої вантажопідйомності для забезпечення створення в СРСР багаторазової космічної системи. На основі відпрацьованої конструкції неперевершеного «Руслана» з’являється гігант Ан-225, напередодні першого польоту якого – 21 грудня 1988 року, сам П.В. Балабуєв дав йому тендітну назву «Мрія» і сказав: «Мрія — це нескінченність людської думки та бажання, те, що веде нас уперед та ніколи не зникне, допоки людина живе на планеті».
У 1988 році ОКБ приступає до створення новітнього військово-транспортного літака короткого зльоту-посадки, але з вантажопідйомністю на порядок вищою, ніж у Ан-72. Нова розробка отримує позначення Ан-70. Вперше в СРСР при створенні літака застосовувалася система автоматизованого проєктування. З вантажем 20 т літаку було достатньо 600 метрів ґрунтової злітної смуги. Жоден літак у світі не здатний на таке!
Але у ті часи в СРСР повним ходом йшла «перебудова», серійний випуск літаків у Києві підходив до завершення, державного замовлення не передбачалось. У квітні 1989 року була створена транспортна авіакомпанія «Руслан» – перша в Радянському Союзі, яка зараз носить назву «Авіалінії Антонова». Завдяки далекоглядності Генерального конструктора вдалося зберегти та розвивати літакобудування в Україні після розпаду Радянського Союзу.
З 1994 року П.В. Балабуєв ініціює розробку пасажирського Ан-140, який піднімається в небо у 1997 році – перший новостворений літак на пострадянському просторі. Під час його створення було здійснено поступовий перехід конструкторської роботи до використання цифрових технологій.
А на початку XXI століття з’явився Ан-148, який викликав переполох у сегменті середньо-магістральних пасажирських літаків. Комп’ютерні технології проєктування поширились на всі елементи конструкції літака, а цифрові образи деталей передавались безпосередньо у виробництво. І все це – без державної підтримки, за власні кошти АНТК та завдяки П.В. Балабуєву, який завжди був на півкроку попереду часу… 17 грудня 2004 року він проводжав з аеродрому Святошин у перший політ свою «Ластівку» і сказав: «Тривалого часу такого розквіту авіапромисловість України не знала. Ні в СНД, ні в Європі останніми роками не створили жодного нового літака. А ми змогли!».
Петро Балабуєв пішов з життя 17 травня 2007 року.
Талановитий конструктор, видатний організатор, людина мрії…