Монографія "Основи теорії еволюції електромеханічних систем": автор Шинкаренко В.Ф.

Обкладинка монографії "Основи теорії  еволюції електромеханічних систем"

Анотація
Проблемна область досліджень започатковує низку принципово нових взаємопов'язаних наукових проблем: фундаментальні принципи структурної організації, закономірності розвитку електромеханічних перетворювачів енергії, принципи генетичного та еволюційного моделювання, методологію спрямованого синтезу електромагнітних та електромеханічних систем на рівні довільних структурно-функціональних класів, а також принципи побудови еволюційної систематики електричних машин та їх узагальнених математичних моделей.
Теорія еволюції електромеханічних систем, за своєю сутністю є синтетичною теорією, в структурі якої інтегровано досягнення класичної електромеханіки, фундаментальні положення теорії симетрії, теорії топології просторових поверхонь, загальної теорії систем, теорії класифікації, фундаментальні закони і методологію досліджень генетики і популяційної біології.
За фундаментальністю основоположних ідей, сукупністю встановлених принципів і законів, наявністю єдиної системотвірної основи, внутрішньої методологічної єдності, логічної упорядкованості і несуперечності теоретичних положень та масштабністю предметної області дослідження, дану теорію можна розглядати як нову наукову парадигму не тільки в галузі електромеханіки, але і в інших наукових дисциплінах, предметом дослідження яких е електромагнітні структури, які розвиваються у часі.
Піонерський характер досліджень, наукова новизна, важливе науково-методичне значення цієї роботи для електромеханічної науки і електротехнічної освіти та пріоритет НТУУ "КПІ" за даною науковою проблемою неодноразово відзначалися на Міжнародних науково-технічних конференціях, у відзивах і рецензіях провідних вчених:
Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, Одеський національний політехнічний інститут, Національний університет “Львівська політехніка”:

  1. вперше в електромеханіці і в техніці взагалі, розглядає технічні об’єкти у структурно-системному підході;
  2. досить нетрадиційна для фахівців-електромеханіків;
  3. аналоги подібних досліджень, методів і отриманих знань практично відсутні як у національних, так і у міжнародних джерелах;
  4. надзвичайно корисні основні ідеї при викладанні у навчальних закладах з метою розвитку у студентів і аспірантів творчого мислення і нетрадиційного підходу до рішення задач;

Особливого значення положення нової теорії набувають для фундаменталізації системи вищої електротехнічної освіти, оскільки вона виконує системотвірну основу для формування цілісного світогляду майбутніх спеціалістів, систематизації накопиченої інформації, створення єдиного методологічного   підходу   до   вивчення   прогресуючої   структурної   різноманітності електромагнітних та електромеханічних систем, відкриває можливість впровадження нових дисциплін і переходу на інноваційну технологію навчання.

2011-2019©, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
Департамент науки та інноватики КПІ ім.Ігоря Сікорського
Адреса НДЧ КПI ім.Ігоря Сікорського: Україна, 03056, м.Київ-56, проспект Перемоги, 37, корпус 1, кімн. 138
тел.: 236-62-13, 204-92-00
e-mail: ndch@kpi.ua