На сучасному етапі розвитку людства проблема взаємодії енергетики та навколишнього середовища набуває нові риси, розподіляючи вплив на величезні території, більшість річок та озер, величезні обсяги атмосфери та гідросфери Землі. Ще більш значні масштаби розвитку енергопостачання та енергоспоживання в найближчому майбутньому будуть визначати подальше зростання їх різноманітного впливу на усі компоненти навколишнього природного середовища.
З розвитком атомної енергетики виникли нові сторони проблеми взаємодії енергетики з навколишнім середовищем. Кінець XX століття ознаменувався екологічною катастрофою планетарного масштабу – аварією на Чорнобильською АЕС, яка в черговий раз змусила людство замислитися: „Куди веде світ погоня за Енергією? Де межа підвищення виробництва первинних енергоносіїв та постійного нарощування енергетичних потужностей, їх взаємодія з навколишнім середовищем?”
Головними забруднювачами повітря є підприємства енергетики, металургії та транспорту. Важливим є питання, які джерела екологічної небезпеки найбільш суттєві.
На електроенергетику в різних країнах припадає від 25 до 35% загальних викидів СО2, причому ця частина збільшується з підвищенням валового національного продукту. В зв’язку з тим, що використання високозольного та сірчаного вуглецю зростає, можна очікувати підвищення кількості викидів та погіршення екологічної обстановки.
Сьогодні ТЕЦ на території України викидається в атмосферу 76 % оксидів сірки, 53 % оксидів азоту та 26 % твердих частинок від загального обсягу викидів стаціонарних енергетичних установок. Для будівництва кожного блоку-мільйонника АЕС необхідно 600 га земельних ресурсів, безповоротні втрати води при експлуатації такого блоку складають 30 млн м3/рік, а утворені рідкі відходи – до 100 тис. м3/рік. Вважається, що для нормальної роботи АЕС необхідно водоймище, розміри якого забезпечують 8-12 м2 поверхні на кожний кіловат встановленої потужності (для ТЕЦ – 5-8 м2).
Сказане вище підтверджує той факт, що без рішення важких екологічних проблем та забезпечення необхідного рівня захисту атмосфери та водоймищ від забруднення димовими газами та рідкими стоками ТЕС не може бути реалізована стратегія подальшого розвитку енергетики. Треба також помітити, що в теперішній час необхідно активно піднімати культуру гідробудівництва. Вплив енергетики на природне навколишнє середовище полягає не тільки в значних обсягах викидів шкідливих речовин, але й у виведенні з природоспоживання значних територій, впливів на клімат, складуванні величезних обсягів вторинної сировини.
Екологія фактично поставила людство перед необхідністю переходу до „безвідходного” енерговиробництва. Другою важливішою стороною проблеми взаємодії енергетики та навколишнього середовища є визначна роль умов природного середовища в рішенні практичних задач енергопостачання (вибір типу енергетичних установок і дислокації підприємств, вибір одиничних потужностей енергетичного устаткування та енергоресурсів, врахування їх впливу на навколишнє середовище, застосування енергозберігаючих технологій та заходів та ін.).
Сьогодні зросла потреба в спеціалістах енергетичного та екологічного профілю, що володіють відповідними знаннями, виховані та вивчені з врахуванням нових підходів до рішення екологічних проблем енергетики. Останнє, в свою чергу, можливо лише при наявності відповідних підручників та учбових посібників.
Мета видання підручника – систематизація загальних знань про складові частини, технологічні та екологічні аспекти роботи об’єктів, які використовують органічне паливо для виробництва енергії.
Підручник є результатом узагальнення вітчизняного та світового досвіду й багаторічних фундаментальних теоретичних та експериментальних наукових досліджень авторів, спрямованих на вивчення можливостей і розробку рекомендацій щодо підвищення енерго-екологічної ефективності виробництва теплової та електричної енергії, а також систематизації знань та розробок методів і пристроїв для підвищення екологічної безпеки спалювання органічного палива на енергооб’єктах.