До музею своїм ходом прибула партія мотоциклів Київського мотоциклетного заводу для майбутньої виставки: мотоцикл з приводом на колесо причепу МТ-16, мотоцикл КМЗ 15701 у варіанті «Соло» та мотоцикл «Дніпро» М156П. Особливої уваги заслуговує останній – пожежний.
Ідея використання рухливості та мобільності мотоцикла для гасіння пожеж виникла практично з поширенням цього транспортного засобу. В Україні ця ідея отримала втілення з середини 90-х років ХХ століття. Інженери КМЗ, намагаючись сприяти збуту виробів заводу, адаптували їх конструкцію під виконання спеціальних робіт.
Розміри та мобільність мотоцикла «Дніпро» М156П дозволяли йому пересуватися як по дорогах різної якості так і взагалі без них: в полі, в лісі, в перекритих заторами міських кварталах. Його призначення – гасіння пожеж у важкодоступних для важкої колісної техніки місцях, зокрема гасіння лісових пожеж, торфяників, сільськогосподарських угідь поблизу водойм, колодязів.
Перші зразки мотоцикла виготовлялись на основі «всюдихідної» моделі МТ-16 з приводом на бокове колесо. В подальшому виготовлялись дешевші та простіші зразки на основі МТ-11 без приводу на бокове колесо. Замість вантажопасажирського причепа на рамі змонтовано пожежну помпу МП-800 продуктивністю 800 літрів за хвилину. Вона дозволяла подавати воду на висоту до 70 метрів, піднімаючи її з водойми глибиною до 6 метрів. Обладнання мотоцикла дозволяло гасити пожежу не лише водою, а й за допомогою порошкового вогнегасника ВП-50 для електрообладання напругою до 1000 V. На мотоцикл можна було встановлювати аерозольний генератор АГС-5, це обладання дозволяло гасити пожежу сумішами не водного типу. Конструкція самого мотоцикла принципових змін не зазнала. Двигун потужністю 32 к.с. та 4 ступінчата коробка перемикання передач із заднім ходом надавали можливість розвинути швидкість до 85 км/год та необхідну мобільність. Запас потужності двигуна, міцності рами і надійності системи гальмування дозволяли дообладнувати мотоцикл причепом з цистерною води чи додатковим пожежним обладанням массою до 400 кг (пожежні рукави, вогнегасники, інструменти). За окремими даними по дорозі з поліпшеним покриттям мотоцикл здатен переміщати причеп масою до 1500 кг.
В силу різних причин у серійне виробництво мотоцикл не пішов. Невелика частина їх була придбана різними установами України, Росії та Білорусі. В Білорусі мотоцикл, зокрема, використвувався для пожежно-профілактичних акцій, демонстрацій та показів.
Сьогодні ці мотоцикли, незважаючи на значні перспективи подальшого використання за прямим призначенням, є предметами колекціонування, свідченням оригінальності людської думки та інженерної прозорливості.
Ця невелика колекція знакових виробів Київського мотоциклетного заводу потрапила до Державного політехнічного музею завдяки партнерству з Громадською організацією «Український військово-історичний музей» та її президенту Шумському Анатолію Георгійовичу, який надав для майбутньої виставки якісно відремонтовану та відреставровану до робочого стану техніку.