Втілення ідей політехніків – мотоцикл МТ10-36 “Дніпро” в експозиції політехнічного музею

Рік тому експозиція Державного політехнічного музею збагатилась яскравим подарунком від давнього друга музею, очільника одного зі структурних підрозділів КПІ ім. Ігоря Сікорського – мотоциклом МТ10-36 «Дніпро». Після досить непростого ремонту мотоцикл зайняв своє місце в розділі «Транспорт». Незважаючи та те, що мотоцикли Київського мотозаводу (далі КМЗ) експонуються в технічних музеях Львова, Кам’янського, Запоріжжя, Умані, Києва (мотоцикли К-1, М-72, К-650, МВ-650, МТ11, МТ-14, МТ-16) мотоцикл МТ10-36 є єдиним у музеях України.

Унікальність експонату полягає не лише в тому, що він є інженерним творінням, символом певної епохи – він є матеріалізованим внеском київських політехніків у мотоциклобудування.

Практично з перших років існування Київської політехніки випускники КПІ працювали в різних куточках Російської імперії, а пізніше і СРСР. А з впровадженням у 1957 році системи раднаргоспів КПІ зосереджується над підготовкою кадрів для Київського раднаргоспу. Він включав Київську, Черкаську, Чернігівську, Житомирську області. Раднаргоспи мали складати та виконувати плани економічного розвитку, виробництва підприємств, розподіляти кадри і продукцію, керувати зв´язками з підприємствами на окремій території. КПІ був найпотужнішим центром підготовки кадрів з машинобудування та металургії, а тому мав забезпечувати фахівцями і Київський мотозавод. Значна кількість спеціалістів, які здобули освіту в КПІ, працювали на КМЗ.

Діяльність Київської політехніки не обмежувалася підготовкою спеціалістів. Вони залучалися до вирішення важливих технологічних проблем, до технічного переоснащення підприємств, вдосконалення технології виробництва, розробки нових зразків техніки.

Київський мотозавод розпочав роботу у вересні 1945 року на базі Бронетанкового ремонтного заводу №8. Першою продукцією став мотоцикл   К-1Б «Киевлянин». З 1949 року завод освоїв виробництво важких мотоциклів М-72. З 1956 року завод виготовляв повністю свою модель мотоцикл К-750. А з 1968 року розпочалося серійне виробництво мотоцикла К-650, (МТ-8 «Днепр»). З цього часу всі мотоцикли, виготовлені на КМЗ офіційно та неофіційно, називаються «Днепр» із зазначенням номера моделі.

З 1977 року КМЗ розпочав випуск моделі МТ10-36 з двигуном потужністю 36 к.с. Ця модель підсумувала весь досвід розробки та експлуатації мотоциклів до цього часу. Модель втілила цікаві рішення, випробувані експлуатацією спортивних та ескортних мотоциклів того часу.

МТ10-36 мотоцикл отримав поліпшені світлові та сигнальні пристрої, здвоєне сидіння водія та пасажира, що відповідало потребам часу. Головною відмінністю від попередньої моделі було встановлення двигуна потужністю    36 к.с. Для порівняння – автомобіль ЗАЗ-968 мав двигун потужністю 40 к.с.,        а на окремі моделі продовжували встановлювати двигун потужністю 30 к.с.

Зростання потужності двигуна мотоцикла з 32 до 36 к.с. відбулося за рахунок збільшення ступеня стиснення робочої суміші в камері згоряння та збільшення максимальної кількості обертів колінчатого валу. Для цього було змінено конструкцію та форму поршня, зменшено довжину гільзи, встановлено продуктивніший карбюратор, змінено газорозподільний вал, вдосконалено систему мащення. Максимальна кількість обертів колінчастого валу двигуна склала – 5900 об/хв. Крутний момент 4,8 кгс/м. Всі ці вдосконалення неможливо було би втілити без розробок співробітників та студентів КПІ.

Тривалий час найбільш недовговічною деталлю двигуна мотоцикла був збірний колінчастий вал, термін служби якого складав 20-25 тис. км пробігу. Разом з кафедрою ливарного виробництва КПІ під керівництвом Костянтина Ілліча Ващенка в 1963-1966 роках було відпрацьовано технологію виготовлення колінчастого валу, що відливався в оболонкові форми з високоміцного чавуна. Костянтин Ващенко першим в країні створив особливо міцний, сірий, модифікований чавун. З цього матеріалу відливалися корпуси артилерійських снарядів та мін під час Другої світової війни. Захищена ним докторська дисертація стосувалася проблем виробництва відливок з високоміцного модифікованого чавуну з пластинчатим графітом. Саме освоєння виробництва колінчастого валу з високоміцного чавуну надало необхідні параметри надійності двигуна мотоцикла. Випробування показало, що після 40 тис. км. пробігу мотоцикла зношування шийок колінчастого валу мінімальне. На той час це були вражаючі показники для двигуна мотоцикла.

Крім того, співробітники зазначеної кафедри КПІ розробили технологію відливання і обробки збірних сталевих поршневих циліндрів із алюмінієвими радіаторами для двигуна мотоцикла. На замовлення заводу кафедра ливарного виробництва виконала роботи з вдосконалення технології відливання блока двигуна вже не в земляні, а в металеві форми, внаслідок чого блок став більш легким та міцним.

Мотоцикл МТ-10-36 певний час був найпотужнішим в СРСР, популярним та доступним. МТ10-36 коштував на початку 80-х рр. ХХ ст. 1640 крб. Для порівняння – автомобіль ЗАЗ 968 – 4,050 тис. крб. При цьому, потужність двигуна ЗАЗ складала 40 к.с. при власній вазі 840 кг, а у «Дніпра» – 36 к.с. при 325 кг. Мотоцикл був дешевшим, доступнішим транспортним засобом. Його купували переважно жителі села, а отже, він використовувався більше як вантажний транспортний засіб, надійний та невибагливий.

МТ10-36 знімався в кіно, граючи роль мотоцикла БМВ на озброєнні Вермаху у переважній більшості радянських фільмів початку 80-х рр. Адріано Челентано на власному МТ10-36 знімався у фільмі «Ас»…Загалом, мотоцикли КМЗ експортувались до понад 50 країн світу.

Працюючи над приведенням мотоцикла до належного експозиційного вигляду, співробітники музею прагнули втілити сучасні тенденції в реставрації техніки. Найпоширенішим способом реставрації техніки, особливо транспортних засобів, залишається повне відновлення конструкції, зовнішнього вигляду об’єкта реставрації, в тому числі заміна зношених частин, заміна фарбового покриття, усунення слідів модернізації та експлуатації. Однак, така реставрація веде до неминучої втрати матеріального відображення історії техніки. В процесі експлуатації техніка не тільки зазнає змін в напрямку зношування вузлів та деталей, зміни розхідних частин. Якою б не була техніка, вона ніколи повністю не задовольнить користувача. Користувач по можливостях і відповідно до потреб вносить зміни в конструкцію, зовнішній вигляд предмету, модернізує та вдосконалює його. Подібна «технічна творчість» має бути збережена і відображена в тому числі музейними засобами. Тенденція втілюється у провідних технічних музеях тим, що окремі, часто робочі, зразки техніки експонуються без реставрації, в тому вигляді, в якому вони були в експлуатації.

Саме слідуючи цій тенденції під час роботи над МТ10-36, було збережено оригінальне пофарбування на невідшарованих корозією поверхнях. Збережено кріплення додаткової вантажної платформи бокового причепа, безконтактне запалювання двигуна, та неавтентичні глушники. Збережені оригінальні недоліки зварювання рами та інших конструкцій.

В експозиції музею відвідувач може не лише оглянути МТ10-36, а й порівняти його із аналогом, мотоциклом Урал, що виготовлявся у місті Ірбіт. Предмети передані на тимчасове експонування колекціонером Анатолієм Шумським. Мотоцикли «Урал» та «Дніпро» завдячують своїм походженням мотоциклу М-72 (який, в свою чергу, є радянською копією BMW R-71). В наступних моделях Ірбітський та Київський заводи дещо розійшлись, при цьому на вимогу міністерства зберегли можливість взаємозаміни крупних вузлів комплектування. Мотоцикл «Урал» мав теж спочатку потужність 32 к.с., пізніше вона зросла до 36 і навіть 42 к.с. на окремих моделях. До цих пір фанати «Дніпра» та «Уралу» порівнюють ці машини і дискутують, яка з них краща. Але відзначається, що в 70-х рр. КМЗ випускав мотоцикли більшої потужності, коробка переміни передач вперше отримала задню швидкість та стала напівавтоматичною і більш надійною, ніж на «Уралі». Однак, ІМЗ перегнав КМЗ за потужністю двигуна і тривалістю виробництва.

Відвідувач може самостійно порівняти експонати та ознайомитись із такими різними «плодами» («Дніпро» та «Урал») одного «дерева» М-72, або «корінням» (BMW R-71).

Таким чином, МТ10-36 «Дніпро» ілюструє окрему галузь вітчизняного транспортного машинобудування, є творінням вітчизняних інженерів, символом епохи. Надзвичайно популярний, в свій час, транспортний засіб, сподіваємось, зацікавить відвідувачів Державного політехнічного музею.

Comments are closed.